— Це наш шлюбний контракт, — бос говорить тоном, який не терпить заперечень. — Ти вийдеш за мене заміж. Фіктивно. Твоя дитина стане моїм спадкоємцем, я виховаю його як свого.
— Ви знаєте про мою вагітність? — ахаю, закриваючи долонею ще й досі плаский живіт.
— Про сестру, чиє лікування ти оплачуєш, я теж в курсі, — відрізає він. — Один мій дзвінок, і їй зроблять операцію без черги, вона житиме.
— Правда? — від щастя я не вірю своїм вухам.
— Ви це зробите?
— Підписуй, — киває на договір. — Мені потрібна твоя дитина. Скажеш усім, що вона від мене. Він уже й так від тебе, просто ти цього не пам’ятаєш… Ти забув про нашу випадкову ніч.