Спадкоємець кримінальної імперії
6 год. 21 хв.
Опис
— Припиніть, шпулька, — окликає мене хрипкий чоловічий голос. — Так, я тобі кажу. Сідай у машину.
Біля відчинених дверей страхітливого позашляховика стоїть високий чоловік, обличчя якого я не знаю. Бо якби знала — неодмінно запам’ятала б. Він красивий і лякає одночасно, мабуть, через шрам на щоці.
— Чого вам треба? — бурмочу я, остаточно розгубившись. — Я на процедуру спізнююся.
Чоловік сердито примружує темні очі й за два кроки опиняється поруч зі мною.
— Коли я кажу: «сідай у машину», Анюто, ти йдеш і сідаєш у машину. Процедура — це аборт, я розумію?
— Це не ваше діло, — лепечу я, задихаючись від паніки, що росте.
— Ще як моє, мила. На обличчі чоловіка з’являється недобра усмішка. — Якщо я батько, а ти намагаєшся позбутися моєї дитини.
Біля відчинених дверей страхітливого позашляховика стоїть високий чоловік, обличчя якого я не знаю. Бо якби знала — неодмінно запам’ятала б. Він красивий і лякає одночасно, мабуть, через шрам на щоці.
— Чого вам треба? — бурмочу я, остаточно розгубившись. — Я на процедуру спізнююся.
Чоловік сердито примружує темні очі й за два кроки опиняється поруч зі мною.
— Коли я кажу: «сідай у машину», Анюто, ти йдеш і сідаєш у машину. Процедура — це аборт, я розумію?
— Це не ваше діло, — лепечу я, задихаючись від паніки, що росте.
— Ще як моє, мила. На обличчі чоловіка з’являється недобра усмішка. — Якщо я батько, а ти намагаєшся позбутися моєї дитини.
