Оце погоня! Мій червоний «Порше» летів ранковою трасою зі швидкістю вітру. Люди в камуфляжі, які гналися за мною на джипі, ніяк не могли влучити в мене. При цьому я був без зброї, а в них були автомати. Агов, поліцейські, де ви, мої рідні?! Хіба не бачите, що коїться в вас на дорогах? Та тут, чорт забирай, стріляють! Хто знає, які плани у моїх ворогів? Може, їм уже не потрібен шифр, яким, на їхню думку, я володію? Вони просто знищать мене автоматними чергами — і крапка. Мені лишалося тиснути на газ. І я тиснув. І вони все ж відстали. Я тут же з’їхав із траси й звернув у ліс. Біля водойми вийшов із машини й умив обличчя. Ось де стало по-справжньому страшно! Що це за знімки ти зробив, фотограф Сгорбиш? Яке осине гніздо ти розворушив? Але нічого—у мене ще є жорсткий диск. Ще подивимось — хто кого! Я оголошую вам війну! Я помщуся за Сгорбиша, геніального фотографа й людину великої витримки…