— Вітаю, ви вагітні. — Ви впевнені? — хрипким голосом уточнила Віка, свердлячи поглядом чоловіка навпроти. — Так, — доктор кивнув. — Сім-вісім тижнів. Опустивши голову, дівчина тяжко зітхнула, відчуваючи себе так, ніби летить у прірву. Усередині все стислося від нестерпного болю. Віка насилу вийшла з кабінету. Через сльози перед очима все розпливалося. Їй не хотілося жити. Вона так мріяла про хорошого чоловіка й велике, дружне багатодітне сімейство, а тепер через одного поганця все в її житті пішло шкереберть. «Будь ти проклятий, Аслан», — прошепотіла дівчина…