Кожен із нас знайомий зі своїм внутрішнім голосом, який називають совістю. Совість то звинувачує нас ізсередини й гнітить, то дарує радість і задоволення за зроблене! Це наш внутрішній контролер і суддя — непідкупний і безсторонній.
Герой нашого роману через багато років не зміг пробачити собі того, що став мовчазним свідком убивства власного батька. А згодом узагалі ступив на шлях зради, обману й тяжкого смертного гріха…