Наш час. Навіщо ми народжуємося

Людське життя — це нитка в гобелені. Це шматочок слюди в великій мозаїці. Відійди на відстань — і дізнаєшся, що ти вшитий, вставлений, вмонтований у величезну картину. Є Промисел. Ти не розумієш сам себе. Чому тут, чому я тут? Чому я народився в XX столітті, а не в XIX? Тоді я займався б хімією разом із Менделєєвим і поезією разом із Блоком. Чому не народився в XVII–XVIII століттях? У мушкетерському полку у Франції служив би разом із д’Артаньяном. Чому не народився разом із Колумбом? Я б поплив з Іспанії в Латинську Америку, щоб підводити тубільців до віри. Чому я тут, а не там?

Бо ти — маленька ланка в величезній картині. Це Божий Промисел. Ти — потрібне за кольором, за гамою, за якістю, за фактурою скельце, вставлене в одну велику картину. Зазвичай це розуміють під кінець життя. Але краще б зрозуміти раніше.