Наша зупинка

Надя сідає на цей ранній поїзд метро щоранку… ну, майже щоранку. За винятком днів, коли вона проспить. Або коли вип’є надто багато вина в гостях у подруги. Або ще чогось.

Данієль ніколи не пропускає цей ранній поїзд — просто в нього безсоння. І ще він небайдужий до Наді, але соромиться підійти. Настільки, що вирішує звернутися до «прекрасної незнайомки» через оголошення в газеті.

Та чи є шанс познайомитися таким старомодним способом у сучасному мегаполісі — з його швидким темпом і гомінким метро, неоновими вогнями й неодмінними стаканчиками кави щоранку?

У мегаполісі, де так легко розминутися й роз’їхатися назавжди…