Наш упир

У глухе село Меньшикове забрели п’ятеро в’язнів, які втекли. Поглузувавши й побивши трохи кількох стареньких, бандити вирішили провести в поселенні кілька днів і захопити першу машину, що заїде.

Злочинці ретельно продумали свої дії, але ось у розрахунках вони не врахували життєвої мудрості старих…

Вовка стояв на слизьких містках, тримав вудку двома руками і, прикусивши язика, уважно стежив за пластмасовим поплавком.
Поплавок гойдався, не наважуючись ані піти під воду, ані лягти набік…

Кльову не було. Карпи брали погано й невпевнено, довго обсмоктували мотиля і не хотіли підсікатися. За все зле ранку Вовка впіймав лише двох — вони вже плавали в алюмінієвому відерці, забризканому сухою ряскою.