Народ, або Колись ми були дельфінами

Здавалося б, світ непорушний: Великий Південний Пелагічний океан розтинають крокодили-парусники, восьминоги-древолази хапають усе, що погано лежить, імперія править морями. Але раптом — із далеких степів приходить російська інфлюенца й викошує майже всю королівську династію, тож Джентльмени Останньої Надії змушені відправитися за спадкоємцем престолу на острови Шостого Воскресіння Після Пасхи; раптом — прокидається вулкан, і цунамі обрушується на острови Народу й Малого Народу, тож Мауу, який плавав на острові Хлопчиків, лишається з усього Народу один — не встигши стати чоловіком, не встигнувши набути душу. Тепер він має заспівати Закляття Темної Води й відновити Якорі Богів, мусить порозумітися з білявошкірою дівчиною з брючників і переконати себе, що вона не привид; а Ермінтруда, яка віддає перевагу імені Дафна, своєю чергою навчиться плювати в пиво й дізнається, чому Народ не вбиває дельфінів і тягнеться до зірок.