У ліриці Федора Івановича Тютчева невід’ємно поєднуються пейзажні мотиви, філософські роздуми та тема кохання.
Багато його віршів — мелодійних і струнких — стали основою для музичних творів, адже від самого початку в них закладено відчуття музики.
Тютчев постає тонким знавцем людської душі: він уміє точно й глибоко передавати переживання, і водночас віртуозно малює поетичні картини природи.
Для поета природа — не тло, а живий і одухотворений початок: загадковий і багатозначний, сповнений думкою та настроєм, внутрішньою силою, напруженням і прихованим драматизмом...