У мене з’явилася таємниця, яку знають лише двоє: Галька і я. Поки Борис на службі, я списала кілька аркушів своїм великим хлоп’ячим почерком, поклала їх у величезний конверт, написала на ньому адресу й великими літерами поставила «заказне». Це лист — мій сміливий і нахабний задум. Я думаю про нього безперестанку, поки Галька крокує сніговою дорогою до міського поштового відділення…