На острові

«Земля моя. Я й є земля». Самюель — сімдесятирічний доглядач маяка і єдиний мешканець невеликого острова біля узбережжя африканської країни. Він піклується про свій сад, про маяк і про курчат, задовольняючись скромним життям. Тіла біженців часто викидає на берег його острова. Самюель розуміє: уряду немає діла до цих нещасних людей, тож він хоронить їх сам. Але одного разу він знаходить, що один незнайомець усе ще дихає. Рятуючи незнайомця, він відчуває дивну загрозу й занурюється в спогади про минуле: про життя, боротьбу за незалежність і свободу своєї країни, яку він програв. Його мучать провина й сором. У присутності незнайомця Самюель починає міркувати, як і в юності: що означає володіти землею і належати їй? Як це — назавжди втратити свій дім? Роман увійшов до лонглиста Букерівської премії 2021 року. «Дженнінгс широкими мазками малює портрет похмурого дитинства й соціальних умов, які зробили Самюеля таким, яким він є. У руках авторки удари долі та невдачі цього антигероя набувають фактурної переконливості, від якої важко відвести погляд. На кожному кроці він розчаровує і себе, і інших. Ці розчарування нашаровуються одне на одне, наче тіла, які він ховає під камінням. Цю книжку можна порівняти з “Жінкою в пісках” Кобо Абе. Жодне коротке викладення сюжету не може передати належною мірою таку ретельно виткану історію, сила якої — у продуманому темпі та точному розподілі деталей». — Лідія Міллет, оглядачка The New York Times