«Коли Август Мистрей та його дружина Таві вирішили нарешті закреслити слід прекрасної надії, їм не лишалося іншого вибору, як оселитися на нетривалий час у Йонсона — свого далекого родича. Рік тому, коли справи Йонсона пішли вгору, цей чоловік, збуджений успіхом, багато, неправдиво й гаряче базікав, тож тодішнє запрошення приїхати тоді, коли того забажають Мистреї, у щойно придбаному маєтку Мистреїв досі вважали справжнім вогнем серця, і просто потягнулися до нього, зітхаючи за чудовим куточком, володіти яким вони не змогли б навіть заплативши гроші вдруге…»