На мармурових скелях

Юнгер писав «На мармурових утесах» у 1937 році, а коректуру читав уже на фронті в 1939-му. Це був його перший художній роман і водночас вишукана епітафія на надгробку всієї попередньої епохи — відрізку часу між двома світовими війнами, коли консервативні погляди ще не означали належності до владної еліти, а німецькі письменники ще могли бути бажаними гостями в літературних салонах Парижа. Чутливе серце відчуває пульс самої «історії в зародку», піднесений розум провіщає неминуче — скоро все скінчиться. Ніхто не врятує Велику Лагуну — цей маленький світ гармонії природи й людського духу — від варварських банд Старшого Лісничого, уособлення насильства влади та хаосу, що його несе жадібна чернь. Рицар-аристократ, витончений естет вступає в боротьбу зі своїм часом — приречений, але безстрашний, бо за його спиною стоять розум, істина й вічність.

Цей романтичний і безжальний текст високого модерну в 40-х став маніфестом стилю й боротьби для всієї Європи, що читає, без різниці націй і мов.