Юнґер писав «На мармурових скелях» у 1937 році, а коректуру читав уже на фронті — у 1939-му. Це був його перший художній роман і водночас витончений епітафій на надгробку всієї попередньої епохи — проміжку між двома світовими війнами, коли консервативні погляди ще не означали належності до владної еліти, а німецькі письменники ще могли бути бажаними гостями в літературних салонах Парижа. Чуйне серце відчуває пульс самої «історії в зародку», піднесений розум провіщає неминуче — скоро все буде кінець. Ніхто не врятує Велику Лагуну — цей маленький світ гармонії природи й людського духу — від варварських банд Старшого Лісничого, уособлення насильства влади й хаосу, що його несе жадібна чорнь. Лицар-аристократ, витончений естет вступає у боротьбу зі своїм часом — він приречений, але безстрашний, бо за його плечима стоять розум, істина й вічність.
Цей романтичний і безжальний текст високого модерну в 40-х став маніфестом стилю та боротьби для всієї читацької Європи — без різниці націй і мов.