На лоні природи

Лейкін, Микола Олександрович — російський письменник і журналіст. Народився в купецькій родині. Навчався в петербурзькій німецькій реформатській школі. Публікуватися почав у 1860 році. Співпрацював у журналах «Бібліотека для читання», «Современник», «Отечественные записки», «Искра». Великий вплив на творчість Л. справили брати В. С. і Н. С. Курочкіни. З початку 70-х років Л. — співробітник «Петербурзької газети». З 1882 по 1905 роки — редактор-видавець гумористичного журналу «Осколки», до участі в якому залучив багатьох колишніх співробітників «Искры» — В. В. Білібіна (І. Грек), Л. І. Пальміна, Л. Н. Трефолева та ін. Основна тема численних романів, повістей, п’єс, кількох тисяч оповідань, нарисів, сценок Л. — звичаї петербурзького купецтва. Однак комізм, з яким Л. зображав сірість купецько-міщанського побуту, мав поверхневий характер. Основний жанр Л. — сценки. Навіть його романи («Стукин і Хрустальников», 1886, «Сатир і німфа», 1888, та ін.) являють собою низку сцен, пов’язаних єдністю осіб і фабули. Л. залучив в «Осколки» А. П. Чехова, який під псевдонімом «Антоша Чехонте» протягом 5 років (1882–1887) опублікував тут понад двісті оповідань. «Осколки» були для Чехова, за його висловом, літературною «купіллю», а Л. — його «хресним батьком» (див. лист Чехова до Л. від 27 грудня 1887 року), за порадою якого він почав писати «коротенькі розповіді-сценки».