Ще вчора я могла лише мріяти про це! Єгор Ветров — зірка нашого університету, а я — проста дівчина з глибинки, про чиє існування він навіть не здогадувався. А сьогодні… Сьогодні, захлинаючись сльозами, я підписую договір із справжньою відьмою.
—Підписуй! Прохід між світами ось-ось закриється, — жінка поспішно, боляче впивається пальцями в мої продублені плечі.
— А якщо він не впізнає мене в іншому образі?
— Може й не впізнає. Він же тепер нелюдь, звір звіром — каже наче на духу, і по спині повзуть перелякані мурашки.
— Але якщо твоє кохання справжнє, то розгледить. Головне — не знімай амулета й пам’ятай: коли відцвіте останній пристрастоквіт, станеться те, чого вже ніхто не змінить.