На дні (вистава МХАТу СРСР)

Дія п’єси відбувається в Росії на початку ХХ століття, в роки тяжкої економічної кризи. По всій країні поневіряються зубожілі селяни й робітники: безуспішно намагаються знайти заробіток і поступово опиняються на самому «дні». Їхнім відчайдушним становищем користуються хазяї сирих, смердючих підвалів, перетворюючи їх на похмурі нічліжки. В одній із таких нічліжок, яку тримає Михайло Іванович Костильов — людина, готова витягнути останню копійку навіть із найдoлішніших постояльців — і розгортаються подальші події. Під низькими, похмурими склепіннями цього притулку зібралися люди найрізноманітніших вдач і доль, представники майже всіх верств тогочасного суспільства. Кожен прийшов сюди своєю дорогою; усі вони могли б заслуговувати на інше життя, але більшості загрожує неминуча моральна, а інколи й фізична загибель. І все ж саме тут, «на дні», серед покалічених волоцюг, у атмосфері мороку та безвиході, народжується суперечка про людину і про сенс її існування. Тут же, як урочистий гімн, лунає ствердження: … «Людина — ось правда! Усе — в людині, все для людини! Існує тільки людина, усе ж інше — справа її рук і її мозку! Людина! Це чудово! Це звучить — гордо!» ! «Че-ло-век! Людину треба поважати! Не жаліти… не принижувати її жалем… людину треба поважати!»