На дні

Дія п’єси відбувається в 1900-х роках у Росії, яка переживає жорстоку економічну кризу. По всій країні в пошуках засобів до існування блукають натовпи розорених селян і пролетарів без роботи, які, зрештою, опускаються на «дно» життя. Під похмурими склепіннями нічліжки знаходять прихисток люди різних доль, характерів і соціального становища — вихідці мало не з усіх верств тогочасного російського суспільства. Усі вони безумовно гідні кращої долі. І саме тут, «на дні», серед жалюгідних бродяг, фізично й духовно скалічених, у темряві й безвиході народжується суперечка про людину та сенс її життя. Саме тут, у їхній добровільній в’язниці, звучать слова про свободу вибору, дану людям, про людську гідність: «Людина — вільна… вона за все платить сама: за віру, за невір’я, за любов, за розум — людина за все платить сама, і тому вона — вільна!.. Людина — ось правда!.. Усе — в людині, все для людини! Існує лише людина, все ж інше — справа її рук і її мозку! Люд-и-на! Це — чудово! Це звучить… гордо!..».