На далекій станції зійду

Євгеній Носов належить до представників «сільської прози» і водночас до не менш вагомої в літературі XX століття «окопної правди». Найважливіші його теми — військова і сільська.

У 1957 році відбулася перша публікація: оповідання «Веселка» було надруковане в курському альманасі. У 1958 році виходить його перша книжка оповідань і повістей «На рибальській стежці».

У 1961 році він повертається до Курська й стає професійним письменником. У 1962 році вчиться на Вищих літературних курсах у Москві.

Дуже багато друкувався в журналах «Наш современник», «Новый мир», де виходили його найкращі оповідання й повісті, посідаючи гідне місце в російській літературі.

Великий успіх мала повість «Усвятські шоломоносці» (1980); у 1986 під цією ж назвою виходить його збірка повістей і оповідань; того ж року — книга нарисів «На дальній станції зійду». У 1989 — книга оповідань для молодших школярів «Де прокидається сонце»; у 1990 — повісті й оповідання «У чистому полі»; у 1992 — книга оповідань для старших школярів «Червоне вино перемоги».