"Я пишу не про себе і не для себе, а про тих, кого мені було дано пізнати… Я пишу про них і для них. Про себе я намагаюся говорити якомога менше…" — так написала в передмові до своїх мемуарів Ірина Одоєвцева, російська поетеса, улюблена учениця Миколи Гумільова, яка в 1922 році покинула Росію. Вона прожила довге життя й повернулася на батьківщину в 1987 році — остання представниця далекого «Срібного століття». Її спогади «На берегах Неви» були видані в Росії наприкінці 1980-х величезним накладом — 150 000 примірників — і сприйняті як одкровення. І сьогодні ця книга — пам’ятник епосі, її живе свідчення — читається з величезним інтересом. На її сторінках постають Микола Гумільов, Анна Ахматова, Георгій Іванов, Осип Мандельштам, Володимир Маяковський… Феноменальна пам’ять Одоєвцевої дозволила їй і через багато десятків років відтворити розмови, дискусії, суперечки того часу.
… (бібліографічні рядки)