Н. А. Бугров

«...У 1901 році, коли мене звільнили з в’язниці, начальство обрало для мене надзвичайно кумедний спосіб “попередження та припинення злочинів” — посадило під домашній арешт. На кухні моєї квартири розмістили одного поліцейського, у передпокої — другого, а вийти на вулицю я міг лише в супроводі когось із них…»