Двадцять шосте століття. Після Великої Двохсотрічної Війни на Землі виникла Єдина Держава. Люди в ній не мають імен і прізвищ — лише номери. Усі носять однакову уніформу й їдять штучну їжу. Живуть у прозорих, ніби витканих із повітря будинках, і лише в заздалегідь погоджену «сексуальну годину» мають право опустити штори, щоб зустрітися з об’єктом свого бажання. Після сніданку та виконання Гімну Єдиної Держави всі дружно прямують на роботу — шеренгами по чотири.
На чолі Єдиної Держави стоїть Благодійник, якого щороку переобирає все населення. Головна ідея уряду полягає в тому, що люди можуть бути щасливими лише тоді, коли їх позбавлять свободи — і це успішно втілено в життя мешканців Держави. Та виявляється, що навіть у світі, ідеально влаштованому таким чином, людина не перестає бути людиною, і такі поняття, як душа, любов і віра не може замінити жоден навіть найстрого прорахований тоталітарний режим.