Озвучена збірка «Чоловічий вагон» містить кілька оповідань Дмитра Бикова, з них чотири написані в римі. «Оповідання як жанр вимагає відчуття міри й ритму, — пише Дмитро Биков, — і тому перші свої оповідання я писав у віршах: там не розлетишся, форма сама диктує. Так з’явилися „Нічні електрички“, сни про коло і про Гоморру. А найкраще оповідання — якого я, звісно, ще не написав і навряд чи напишу, — має балансувати між поезією та прозою. До цієї збірки ввійшли ті відносно небагато твори, де мені вдавалося наблизитися до цього синтезу. Хороше оповідання має бути як життя — щоб за його межами щось таке незрозуміле мерехтіло й обіцяло. Можливо, тому написати гарне оповідання майже так само важко, як прожити гарне життя».