Мужик

У провінційних містечках усі освічені люди давно вже знають одне одного: вони давним-давно все розговорили між собою, і коли в середу до їхнього кола вступає нова особа, вона приносить із собою цілком природне пожвавлення. Спочатку їй раді, з нею носяться; більш або менш обережно її «щупають» — чи нема в ній чогось особливого, при цьому інколи трохи дряпають її. А потім, якщо людині легко дати визначення, її визначають якимось словечком, і — справу зроблено. Нове обличчя входить у коло місцевих інтересів і стає «своєю людиною», а якщо місцеві інтереси не охоплять її, вона нудьгуватиме від самотності й, може, зап’є, сп’ється з кола — ніхто їй у цьому не завадить…