Муму

Іван Тургенєв, майстер мови та психологічного аналізу, своїми творами вплинув не лише на розвиток російської й світової літератури, а й на становлення характерів багатьох-багатьох людей. Людина сумніву й пошуку, він був різким противником кріпацтва, тонко відчував природу й намагався передати її поезією.

Жорстока й правдива розповідь «Муму» була написана Тургенєвим у 1852 році. Вона цінна не лише своїми безсумнівними художніми якостями, а й тим, що Тургенєв розкриває нам життя кріпосного селянина — людини, яка відчуває, на відміну від свого пана, що часто, з відомими моральними цінностями, але зневажається ним.

За словами Варвари Житової, прийомної доньки матері Тургенєва, розповідь «про цих двох нещасних істот не є вигадкою». На її думку, під іменем Герасима в творі змальовано німого двірника Андрія, який належав В.П. Тургенєвій. Також можна припустити, що в образі пані Тургенєв вивів свою матір, яка вирізнялася крайньою деспотичністю та жорстокістю вдачі.

Зав’язка «Муму» проста й сумна — стара пані взяла собі в двірники з села глухонімого чоловіка Герасима богатирської статури. Чесний і працьовитий Герасим закохується в добру прачку Татьяну, але пані своєю волею віддає її заміж за п’яницю Капітона.

Свою ласку й почуття, яким немає відповіді, Герасим виливає на маленького песика Муму, якого врятував. Собака відповідає йому невичерпною любов’ю та відданістю. Але пані Муму не до вподоби, і в пориві самодурства наказує втопити її. Герасим виконує наказ і назавжди повертається назад у село.