Муму

Зворушлива, але дуже сумна історія Тургенєва про глухонімого кріпака Герасима, рабськи покірного своїй жорстокій і безсердечній пані.

Трагедія маленької людини, пронизлива й незавершена. Вічна тема — боротьба між почуттям і обов’язком. Через це оповідання автор показує похмурий бік кріпацтва в Росії, що згубив чимало світлих душ.
Герасим служить пані вірою і правдою багато років, він готовий виконувати все, що йому накажуть, і нічого не вимагати натомість. Ба більше, він ніби весь час намагається загладити перед панею якусь провину. Але вона не готова виявити до нього поблажливість, адже Герасим — раб, порожнє місце. Дівчину, яку він кохає, вона віддає заміж за п’яницю, а єдину істоту, до якої Герасим по-справжньому глибоко прив’язаний — собачку Му-му, — наказує втопити.
Дилема, з якою стикається кріпак, не під силу його розуму — ніхто не сміє ослухатися господині…

Глухонімий кріпосний селянин Герасим, який від народження жив у селі, за наказом своєї старої пані опиняється в її міському будинку, щоб служити двірником. Поступово він звикає до міського життя і своїх обов’язків. Уся двірня проймається до Герасима повагою через його ґрунтовність, а також надзвичайну фізичну силу. Деякі навіть бояться глухонімого, зокрема прачка Тетяна, у якої аж серце завмирає, коли доводиться проходити повз Герасима. Лагідна й скромна Тетяна привертає увагу двірника й стає об’єктом його ненав’язливого залицяння.

Старій пані, яка не знає про почуття, що зародилося, раптом спадає на думку видати п’яницю Капітона з числа двірні за Тетяну, щоб його втихомирити. Вона віддає наказ своєму управителю, і той улаштовує цю справу: щоб відвадити Герасима від Тетяни, він намовляє її прикинутися п’яною. Побачивши Тетяну, що хитається по двору, глухонімий утрачає до неї всякий інтерес.

Згодом Герасим рятує цуценя, що тоне в річці, і виходжує його. Собачка виростає кмітливою і слухняною, допомагає своєму господареві вночі стерегти будинок. Герасим кличе її характерним для глухонімих муканням. Решта двірні також прив’язується до собачки й називає її Муму. Однак Муму не сподобалася пані, і та наказує позбутися собаки. Після безуспішної спроби зробити це управитель добивається обіцянки від самого Герасима вбити собаку. Герасим власноруч топить Муму в річці й одразу після цього залишає місце своєї служби та повертається до рідного села.