Скільки книжок у світі про звірів і птахів! Цілий океан!
Тут і чудесні казки — про Куму-Лиса та Братця-Кролика, про Сірого Вовка й Жар-Птицю; тут і тисячі байок, і чудові оповідання десятків письменників — від Сетона-Томпсона до Віталія Біанкі. Є й повісті, і навіть цілі романи — наприклад, «Бембі» — словом, усе й не перелічиш.
Іноді здається: ну що ще можна сказати про тварин? Та ще й не про левів та слонів — мешканців далеких, таємничих країн, не про казкових чудовиськ, а про найзвичайніших собак і котів, курей і овець. Що про них розкажеш цікавого? Як виявляється — дуже багато!
Чули ви, наприклад, щоб вівця, звичайнісінька вівця «одружилася» з собакою? Майже перетворилась на собаку — навчилася «служити» й навіть гавкати на перехожих?! Напевно, не чули!
Чи відомі вам правила собачої ввічливості? Чи знайомі ви з предметами, які шпакі викладають у своєму університеті? Сумнівно!
Але польський письменник Ян Грабовський знає це все досконало. Запевняю вас: про всіх своїх пухнастих і пір’ястих героїв цей автор розповідає такі цікаві історії, що почнеш читати — і не відірвешся!
Ян Грабовський розповідає про тварин по-своєму, не так, як розповідали про них інші письменники.
Його герої — звірі й птахи — часто розмовляють один з одним. Та як розмовляють: жартують і сперечаються, міркують уголос, а деколи навіть лаються.
І хоча ми з вами прекрасно знаємо, що тварини насправді розмовляти не вміють, у нас анітрохи не виникає відчуття, що автор розповідає небилиці. Навпаки! Віриться, що все було саме так, як розповів нам письменник. У чому ж тут секрет? — запитаєте ви. У цій книжці ви прочитаєте повість, або повість-казку, яка допоможе знайти відповідь на це запитання. Вона називається «Повністю ручний чоловік». Странна назва, правда? Тим паче, що, якщо вірити авторові, придумали її горобці!