Отже, є клас, у якому навчаються дуже проблемні діти. Їм байдуже до навчання, байдуже до дисципліни — вони такі чарівні прожигателі життя, які просто почали раніше за інших. Їхній учитель, містер Картрайт, чудово це розуміє: він цинік і трішки троль, і це в ньому прекрасно. Також є директор, який може витягнути корисний урок із усіх ахтунгів дітей; вчителька, яка міцно сидить на аспірині, бо боїться дітей; зниклий батько, який любив свистіти; хлопчик-ботанік, який читає французькою й узагалі молодець; і, звісно, КА-БУМ! наприкінці, на який усі так довго чекали.
На цьому тлі особливо виділяється — перш за все зростом — Мартін Саймон, хлопчик-велетень, зірка футбольної команди.
І от їм усім видають по мішку з борошном — про нього треба піклуватися три тижні. Лялька не має забруднюватися, не має ні втрачати, ні набирати вагу і так далі.
А далі починається найсмішніше: ті три тижні, що показують цих дітей з дуже несподіваного боку.
У когось прокидається характер, у когось — підприємницька жилка. А хтось знайде відповідь на питання, яке дуже довго його мучило.
Борошняні ляльки — це просто ляльки, і коли настає час, через них треба просто переступити. І жити далі, доки не зрозумієш, що й твоє час уже прийшло, і можна складати парус.