Гнів ніколи не зникає. Він накопичується. Просочуючись крізь рани, осідає на саме дно, де до часу перебуває в цілковитій темряві. Але кожна посудина душі має свій об’єм, і настає час, коли гнів, вихлюпнувшись через край, виривається назовні. Вогонь злості випалює все на своєму шляху, а жага помсти вимагає нових жертв. Що може зупинити й погасити полум’я? Лише кров.