Керівник заявив мені: «Залишаю вас тут лише з поваги до вашого шанованого батька — інакше ви б давно вилетіли».
Я відповів: «Ви мені лестите, ваше превосходительство, раз думаєте, що я здатен літати». Пізніше я почув, як він роздратовано розпорядився: «Виведіть цього пана, він діє мені на нерви».
Через пару днів мене звільнили. Так, за весь час, що я числюся дорослим, на чимале засмучення мого батька — міського архітектора, — я встиг змінити дев’ять місць. Я служив у різних установах, але всі ці дев’ять посад були однакові, як дві краплі води: треба було сидіти на місці, щось писати, терпіти безглузді або хамські зауваження й чекати чергового звільнення.