Моя. Я так вирішив

- Забирайся. Я розберуся без тебе,” Евіта дивиться на мене своїми чистими, ангельськими очима—і ніколи не скажеш, який дияволеня ховається за цими ніжними озерами. Спритне дияволеня.

- А з цим що? — киваю на плоский живот, і Ева машинально пригортає до нього руку. А я стискаю зуби, згадуючи точно такий самий жест… Іншої жінки.

- І з цим.

- Вперта зараза.

- Ні. — Намагюся говорити рівно, розмірено, так, щоб одразу дійшло. — Ти — моя. Він, — киваю на живот, — мій. Рішати буду я.

- Так з чого ти взяв, що я твоя? — шипить вона, показуючи свою справжню натуру. І це мені подобається більше, ніж невинна ангельська личина. Торкає сильніше.

Тому й відповідаю коротко:

- Моя. Я так вирішив.

✽✽✽✽✽

Історія старшої сестри Драконячки та Бориса.