У двадцять років Майя закохалася. Усе йшло своїм ходом — побачення, пропозиція руки й серця, передвесільні клопоти… Замовили чудову сукню, але чим ближче була дата весілля, тим більше нервувалася дівчина, яка вже й сама не розуміла, що саме знайшла в нареченому. Майя втекла буквально з-під вінця. А за п’ять років історія повторилася, і ще через кілька — знову те саме. Пытаючись розібратися, що ж із нею не так і звідки взявся синдром втеченої нареченої, дівчина вирушила в паломництво в Пустонь. Там її й чекала нечаянна радість…