Вперше опублікований роман Едуарда Лимонова, який довго вважався втраченим, розгортається протягом трьох травневих днів 1969 року. Однак, дотримуючись цього часового відрізка, автор розмиває його межі, розповідаючи про переїзд з Анною Рубінштейн із Харкова до Москви, спроби влитися в різнорідне поетичне середовище, пошуки житла й заробітку, займаючись пошиттям сумок і штанів. Читачам постає картина Москви кінця «відлиги», сповнена богемної атмосфери. Серед персонажів — Арсеній Тарковський, Ернст Неізвєстний, Ілля Кабаков, Леонід Губанов та інші представники СМОГа, а також Ігор Хлін, Вагрич Бахчанян, Анатолій Брусиловський, Генріх Сапгір та інші. Написаний після нью-йоркської трилогії, роман «Москва травнева» сюжетно їй передує та був створений у середині 1980-х у Парижі, пропонуючи читачеві погляд на автора у двох часових площинах.