Нічого не вічне. Люди народжуються й зникають, переклеюються шпалери, змінюються назви провулків, і на місці колишніх будинків виростають нові. Але є дещо незмінне: стіни першої квартири, перший двір у твоєму житті, скрип старих гойдалок — мов мелодія далекого дитинства. Ще один помах диригентської палички… і сусіди по комунальному «юному» житті стають для тебе близькими людьми, назавжди вкарбованими в пам’ять. Головна героїня книги — у минулому ріелторка. Крізь історії квартир — великих і малих, окремих і комунальних, «побитих» і не дуже — Оксана Даровська відтворює справжні портрети людей, чиї сумніви й радощі, падіння й злети переплітаються в низку непохожих доль, стаючи рушійною силою цієї книги, її багатоголосим лейтмотивом — то сумним, то веселим, як саме життя.