Для оповіді про московських генерал-губернаторів автор обрав чотири найяскравіші постаті господарів Першопрестольної, чиї долі пов’язані з драматичною й величною історією Москви часів 1812 року. Тут і Федір Ростопчін — людина «невідомого походження», свідок і учасник подій відступу російських військ із Москви та великої московської пожежі, і Дмитро Голіцин — талановитий полководець, відзначений Суворовим і Кутузовим, улюблений народом градоначальник, який відбудував Москву, і Арсеній Закревський — людина не знатна й не багата, герой Аустерліца й Бородіна, ад’ютант Барклая, генерал-губернатор Великого князівства Фінляндського, з 1848 року — військовий генерал-губернатор Першопрестольної, який керував життям міста залізною рукою. І нарешті, Володимир Довгоруков — єдиний московський генерал-губернатор, удостоєний честі бути почесним громадянином Москви. Він керував Москвою чверть століття та був автором багатьох значних удосконалень у різноманітному житті міста, натхненником проєкту величного пам’ятника героям війни 1812 року — храму Христа Спасителя, будівництво якого було завершено саме за цього градоначальника. Біографії градоначальників містять безліч цікавих фактів і спостережень сучасників, які сперечалися про постаті генерал-губернаторів — так само, як сперечаються про них і сучасні історики. Книга написана за архівними документами та спогадами очевидців.