Роман про останній період життя великого російського просвітителя, першодрукаря Івана Федорова (бл. 1510–1583). Завдяки твору Н. Г. Самвелян особистість Івана Федорова стає дедалі яснішою й впізнаванішою. Це характерна для епохи Відродження-епохи, як тепер ясно, що охопила собою і Русь, і Україну, і Білорусію — гігантська постать енциклопедиста-просвітителя, художника й ученого, винахідника та організатора, людини прямої й водночас такої, що вміла не відкривати до кінця своїх намірів, нескінченно хороброї й обережної, палкого патріота й таємничого у своїх планах; практичної та глибоко безкорисливої в основних життєвих устремліннях — людини, яка своїми справами відкрила нову еру в історії російської, української й білоруської писемності.