Один із найгучніших тріумфів Алессандро Барикко — одного з найпомітніших авторів сучасної літератури — роман «Море-океан», що увійшов у це видання та відзначений преміями Виареджо й «Палаццо аль Боско».
У прибережній таверні «Альмайер» дивний професор збирає свою «Енциклопедію меж» (де закінчується море?..); художник, колись затребуваний салонний портретист, намагається «писати море морем», вмочуючи пензель просто в морську воду; одна робка незнайомка приїжджає сюди, щоб вилікуватися від кохання, інша — щоб вилікуватися любов’ю… Вони існують так, наче часу попереду надто багато, а довкола розлита тиша, відстороненість і безмежна втома душі.
Ще сильнішим стає удар, коли з цього хиткого, майже казкового туману проступає викривлений силует реальної й безжальної історії: кілька здичавілих людей на плоті посеред океану — і тіло улюбленої жінки, що прослизнуло по хвилях…
Надто велика любов здолає страх життя й страх смерті — але сама поступається жагаді великої помсти, адже підлість не підлягає прощенню.