— Мені подобається твій погляд, маленька кішечко, — він гладив мої губи великим пальцем і пожирав їх своїм лякаючим поглядом. — Відпусти! — я закричала, впиваючись зламаними нігтями в грубу шкіру його зап’ястя й роздираючи її до крові. — Я викрав тебе не для того, щоб відпустити, — здавалося, він не відчуває болю. А може, йому просто подобався мій спротив. Відступивши назад, я вперлася в паркан і, усвідомивши, що тікати нікуди, з тихим схлипом зірвалася на істерику. — Тш-ш-ш, — він крокнув до мене, прискіпливо схилив голову набік. — Ти що така ляклива? Не треба боятися. Треба просто бути слухняною. Я люблю слухняних дівчат.
*****
Бонус усередині!