Джорджина Феррарс приходить до тями в Треганнон-Хаусі — приватному лікувальному закладі в тихому далекому куточку Англії, не пам’ятаючи нічого про те, що з нею відбувалося останні три тижні. Головний лікар, доктор Мейнард Стрейкер, стверджує, що дівчина прибула до лікувального закладу напередодні під іменем Люсі Ештон (так звали трагічну героїню «Невістки Ламмермура» Вальтера Скотта) і втратила пам’ять унаслідок нападу.
Джорджина запевняє, що сталася якась помилка й її прийняли не за ту, але на телеграму, яку вона послала до Лондона своєму дядькові-букіністу, приходить відповідь: «Джорджина Феррарс тут. Ваша пацієнтка — самозванка». У мить добровільна пацієнтка перетворюється на ув’язнену.
Та хто міг зайняти її місце в дядьковому домі? І куди поділися два її найдорожчі надбання: брошка у формі бабки, що залишилася від матері, та бювар із щоденником — єдине джерело відомостей про втрачені тижні?