Хвилини, проведені нами в «швидкій», надовго залишаються найважчим спогадом у нашому житті. Ми пам’ятаємо біль, страх і свою розгубленість від того, що весь звичний нам світ лишився за гучним клацанням дверей машини з червоним хрестом. Але ми не пам’ятаємо лікарів. Книга молодої письменниці Марії Кім детально, яскраво й талановито заповнює цю прогалину. Медики тут — смішні, сумні, добрі, злі, втомлені, як собаки — усі вони. І кожного прописано сильною рукою. Sine ira et studio — якщо говорити їхньою мовою.