Мій зведений тиран

— Ти що, здурів, брате? — відштовхую Гліба від себе, коли він підходить до мене надто близько.

— Ти ж не забув, що я тут роблю? — він киває.

— Обираєш весільну сукню.

— Ти пам’ятаєш, що мені байдуже? — Якщо ти зробиш ще крок, я покличу маму, — рішуче кажу я й виставляю між нами руку.

Він вправно перехоплює моє зап’ястя, обхоплює його долонею, і притискає мене до стіни, дивлячись так, що я задихаюся.

— Наші батьки ще одружені, — бурмочу я.

— Так.

— Я виходжу заміж…

— Ага.

— Я буду…

— Та-ак, — він киває. — Кричати. Я в курсі. Можеш уже починати, бо я збираюся тебе поцілувати.