— Ти хоч раз уже цілувалася? — насмішливо кривить губи він. — Чи так і пишеш у своїх історіях дурні казочки?
— Це тебе не стосується, — огризаюся йому у звичній манері.
А він, мабуть, теж — за старою звичкою— не залишає мене в спокої й далі безжально жалить.
— Хто читатиме твої романтичні історії, якщо ти й уявлення не маєш, що таке бажання? А пристрасть для тебе — лише слово.
Мовчу.
Закриваю вуха, аби не чути.
Але він робить крок, охоплює мої долоні своїми, розводить їх у сторони, притискає мене до стіни, вклинює коліно між моїми ногами і, дивлячись на мої губи, тихенько розпитує:
— Може, спробуєш? А я допоможу тобі.