Мій зведений ідеал

Він схопив мене в коридорі квартири й притис до стіни. — Рано чи пізно ти все одно станеш моєю, принцесо. — Наші батьки от-от одружаться. То ти закатай губу, братику, — хитро примружилась я, навмисно виділивши останнє слово. — Хм… — Він провів тильним боком долоні по моїй щоці, нахилився ближче й прошепотів майже в сантиметр від моїх губ: — Тоді як старший брат я просто зобов’язаний відганяти від тебе всяких покидьків. Пожалуй, почну з твого хлопця.