Життя американського філософа Вільяма Джеймса (1842–1910), провідного представника прагматизму й функціоналізму, якого прийнято називати «батьком сучасної психології», не було багатим на події, якщо не рахувати того, що він двічі удостоївся честі очолити Американську психологічну асоціацію, заснував у Гарварді першу в США лабораторію прикладної психології, де викладав безперервно, а на схилі років зацікавився спиритизмом. Але зате після смерті великого вченого почалися пригоди його теорій: їх то спростовували й зносили з п’єдесталу, то знову підносили, то благополучно забували — щоб повернутися до них через десятиліття.
«Різноманіття релігійного досвіду» — одна з найвідоміших праць Джеймса, у якій він зосереджується на психологічній проблематиці релігійних і містичних переживань, різко розмежовує психологічну природу філософського досвіду та його філософське значення й указує на необхідність відрізняти практичну цінність того чи іншого релігійного феномену від питання про походження цього феномену, відкидає ідею про перевагу науки над релігією, наполягаючи на їхній окремій і такій, що не підлягає порівнянню, цінності, а також створює справжню класифікацію найбільш суттєвих рис релігійного життя — від пріоритету в духовному світі віруючого над видимим до його впевненості в спасінні.