Чи можна повернутися в дитинство? Сидячи біля багаття в індіанському вігвамі, знов почути голоси старих друзів — навіть тих, яких уже немає в цьому світі? Пролетіти полем, сидячи верхи на сірому в яблуках коні? Почути шепіт бабусі, яка читає молитву біля ікони? Заглянути в очі дівчини, в яку багато років тому був так трепетно закоханий? Можна? На жаль, ні! Лише уві сні. Книга «Мені приснилося дитинство» написана на основі щоденників, які автор створював у середині 1970-х років, будучи учнем старших класів середньої школи.
Враження від гри в індіанців, від вірних друзів, дружби, що підтримується протягом усього життя, від першого кохання — такого наївного й такого ніжного, від рязанського села, де народилися прадіди й де проходили такі захопливі дні вислизлого дитинства, коли йдеш поруч із конем нічним полем, дивишся в безодню зоряного неба й дивуєшся величі світоустрою.
Містить нецензурну лайку.