Містичні оповідання російських письменників

«Сон смішної людини» Федора Михайловича Достоєвського (1821-1881) — це не просто оповідання, це повна почуттів, прониклива філософська притча. Тут реальність перетікає в фантастику, а фантастика стає життям. Людина, яка відчаїлася й шукає відповіді на безліч нагальних питань, приходить до думки про самогубство, але, міркуючи про те, що стане зі світом після її смерті, засинає — і істина, що з’являється їй у сні, змушує назавжди забути про самогубство.

Осип Іванович Сенковський (1800-1858) — журналіст, критик, прозаїк, учений-сходознавець. Як белетрист він часто виступав під псевдонімом Барон Брамбеус. Фактично він став засновником жанру фейлетону в російській літературі. Сенковський — автор багатьох літературних містифікацій; його просто обожнювали читачі й дуже не любили літератори (так, проти нього різко висловлювалися Н.В. Гоголь, В.Г. Бєлінський, а Герцен і поготів називав його «холодним і байдужим скептиком… мефістотелем, який ні в що не вірить»). Послухайте його оповідання на цьому диску — і ви зрозумієте чому.

Акторський склад інсценізацій:

«Сон смішної людини» (за оповіданням Ф.М. Достоєвського)
Моноспектакль Сергія Дрейдена

«Перетворення голів у книги й книг у голови» (за оповіданням О.І. Сенковського)
Від Автора — Рифат Сафиулін
Поет — Тимофій Пискунов
Морто — Дмитро Кремінський
Смирдин — Миколай Рябков
Привратник — Андрій Тушканов
Читач — Андрій Авер’янов
Дама — Лариса Брохман
Товстий гість — Андрій Балякин
Юнак — Олександр Каплун