Мої бісові брати так берегли честь коханої сестрички, що довелося тікати куди подалі в пошуках шансу на щастя. Хіба ж жарт — у двадцять чотири лишатися незайманою? На мою думку, це вже занадто. І вже тим більше немає з чого сміятися в тому, що мерзотник, який вкрав моє серце, жодного разу не був принцом на білому коні, а хамом, грубіяном і дикарем чистої води! Печалька.