«Ти чула, що сказав господар готелю?» — цей нахаба пропустив крізь себе слова, граючи бровами.
«Тепер я тут усім керую, а ти моя підлегла. Зрозуміла?»
«Тимчасово», — буркнула я, схрестивши руки на грудях, а, розплившись у підступній усмішці, нагадала: — «Ти всього лише заміна, і ні на що не впливаєш. Засік?»
«А поки я тут, перевірка під моїм контролем», — процідив він і, підморгнувши, додав: — «І ти теж. Тож починай підкорятися прямо зараз».
«Ага! Біжу й падаю!..»
«До нас їде ревізор!» — саме цією фразою бос хотів мене втихомирити, навіть не підозрюючи, що він розв’язує руки для наведення порядку в нашому маленькому готелі.
Під загрозою моє підвищення, а часу обмаль!
Боялася перевірки, а натомість потрапила в халепу гіршу. Наглий мажор обрав мене мішенню для відпрацювання навичок підкорення. Відшити й настановити на розум? Я вмію!
Але хто ж знав, що незабаром мені доведеться звернутися до цього нахаби з незвичною просьбою. Усе не як у людей? Це про мене! Пропозицію руки та серця доведеться робити самій.