Коли іржаві «скріпи» розсипалися, а підлий світ зник у небуття, його вчорашні господарі та їхні вірні слуги заходилися вправно розповзатися по всьому глобусу й забиватися в глибокі щілини. Вони змінили імена, паспорти, номери банківських рахунків і покладалися на юридичні хитрощі, а ще більше — на коротку пам’ять обивателів і великодушність переможців. Ніби вони таки були праві: минали місяці, а батьківщина офіційно не переслідувала втікачів — злодіїв і кровопивців… Але ж це означало, що про них зовсім забули?